FEM* RIOT: Розширюючи межі

Патріархат визначає жінку мірою того, як вона вписується у встановлені ним незчисленні рамки й обмеження. Визначає і визнає. Вихід за межі цих кордонів крізь традиційну патріархальну оптику означає підважування своєї «жіночої» ґендерної ідентичності. Жінкам, які зважилися на таке, усе ж потрібно доводити, що вони – жінки: аби не опинитися на узбіччі суспільної структури. Із часом ці кордони розширюються, розхитуються, слабшають, через що може хибно видаватися, ніби ми досягли омріяної рівності або хоча би вийшли на фінішну пряму. Утім, бути жінкою досі означає замовчувати безліч тем, які конституюють наше повсякдення — як фізіологічних, так і психоемоційних. Вимушене мовчання стає серйозною перепоною у боротьбі за суб’єктність та видимість, і доводиться шукати форми, через які можна екологічно й безпечно донести світові те, що означає бути жінкою у ХХІ столітті. Незалежне кіно стає однією із них.

Кожен фільм цієї програми є своєрідно протестною практикою, адже проблематизує і висвітлює те, що знаходиться за межами конвенційних тем для публічної розмови: болісну менструацію, варіативність форми молочних залоз, жіночу гомосексуальність, страх інтимної близькості. Та чи не найважливішою їхньою роллю може стати деконструкція інтерналізованих кордонів у сприйнятті самих жінок.

Покази пройдуть у рамках представлення 12-го Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів (KISFF) у Харкові. З 11 по 13 квітня  на глядач_ок чекає 8 тематичних програм, які досліджують теми української ідентичності, індивідуальної та колективної пам’яті, що трансформується з часом, сексуальності, яка кидає виклик стигмам і упередженням, та вразливості, притаманній усім нам.